Santorin - До Сонця

Неначе нервова клітина, як вірусний гімпульс.
Усе, що було між нами, листій
На папірус пустелі запах суму.
Той ще не відпустить, він в'їдається в пам'ять і
Не дає забутись.
Наче порожній заряд
Черга пострілів ніч зовсім один серед
Кам'яних скель та облич.
Через каче
Шукаю від джерело своєї сили та пустеля
В мені роз'їдає всі крила.
У годинниках